Вітчизняний плагіат – зовсім не такий, як зарубіжний?..

Внаслідок теперішніх публічних дискусій, виникає закономірне питання: чи можливо сформулювати такі вітчизняні правила стосовно плагіату, що дозволяли б “не зараховувати” до крадіжки чужих думок та ідей (мова може йти не лише про вербальні форми, а також про аудіо та візуальну продукцію) певні випадки, відмінні від усталеного у світі досвіду? – Зовсім ні. Тоді треба взагалі нікуди не виїжджати й не спілкуватися зі своїми зарубіжними колегами. Подібні погляди є наслідком тривалої політики самоізоляції України. Для розпізнавання плагіату найкраще користуватися сайтом http://www.plagiarism.org Він допоможе знайти правильні відповіді на багато питань.

Для того, щоб уникнути непорозумінь і перекручень, я представлю основні визначення, залишаючи мову оригіналу. Отже,

Відповідно до онлайнового словника Merriam-Webster, “займатися плагіатом” означає:

  • красти або видавати (ідеї або слова іншого) за свої власні;
  • використовувати (чиюсь продукцію) без зазначення джерела;
  • здійснювати літературне злодійство;
  • представляти як нову та оригінальну ідею або продукт, отримані з існуючого джерела.

Іншими словами, плагіат є актом шахрайства. Він включає в себе крадіжку в когось іншого й неправду про неї, висловлену пізніше.

According to the Merriam-Webster Online Dictionary, to “Plagiarize” Means:

  • to steal and pass off (the ideas or words of another) as one’s own
  • to use (another’s production) without crediting the source
  • to commit literary theft
  • to present as new and original an idea or product derived from an existing source

In other words, plagiarism is an act of fraud. It involves both stealing someone else’s work and lying about it afterward.

Всі наступні приклади розглядаються як плагіат, якщо хтось:

  • звертається до чиєїсь роботи як до своєї власної;
  • копіює чужі слова чи ідеї, не згадуючи про це;
  • не ставить цитату в лапки;
  • дає невірну інформацію про джерело цитування;
  • змінює окремі слова, водночас копіюючи саму структуру пропозиції, представлену в джерелі, не згадуючи про це;
  • запозичує так багато слів або ідей з джерела, що становить більшу частину вашої роботи, – у цьому випадку не має значення, відзначається це, чи ні (див. наш розділ про “сумлінне використання” правил)

All of the Following are Considered Plagiarism:

  • turning in someone else’s work as your own
  • copying words or ideas from someone else without giving credit
  • failing to put a quotation in quotation marks
  • giving incorrect information about the source of a quotation
  • changing words but copying the sentence structure of a source without giving credit
  • copying so many words or ideas from a source that it makes up the majority of your work, whether you give credit or not (see our section on “fair use” rules)

Знову про плагіат (Facebook, 1 жовтня 2016). Дозволю собі зауважити, що ми всі зараз живемо у глобальному світі, а Україна прагне стати членом Європейського Союзу. Тому ситуація, описана п. Оленою Панич, є частиною фантастичної реальності, якої насправді не існує, але яку дивним чином хтось намагається культивувати в Україні. У нас плагіат штучно прив’язується до можливих матеріальних збитків, що свідчить лише про непрофесіоналізм таких юристів.

Тому, по-перше, ніде в світі немає спеціальних законів, присвячених плагіатові, оскільки це частина законодавства про інтелектуальну власність. Проте скрізь існує практика, у т.ч. судова, стосовно плагіату. В Україні поки що такої практики немає, оскільки, як казав один колишній голова Верховної Ради України, “у нас усі крадуть”.

По-друге, ніде в світі не потрібно ніякого рішення суду для того, щоб визначити академічний плагіат. Якщо людина, яка називає себе дослідником, запозичує чужі думки (не лише дослівно цитує), і не зазначає джерело, вважається, що вона їх краде, тобто автоматично стає плагіатором.

По-третє, в академічному світі плагіатори “нерукоподаваємі”, тобто їх не пускають в серйозне товариство, політики подають у відставку, плагіатори не можуть працювати в академічних установах. Навпаки, університети вчиняють з ними згідно із своїми статутами, а не через посередництво сумнівних юристів.

Додам, що в Києво-Могилянській академії певна кількість студентів за плагіат взагалі не одержала дипломи. Також були випадки звільнення з роботи викладачів. Якщо деінде таких фактів не зафіксовано, це не означає, що там немає випадків плагіату. Просто на нього закривають очі. Тут ще раз наводжу сайт plagiarism.org, куди можна звертатися за міжнародним досвідом, а не вигадувати ганебну і зовсім не наукову фантастику.

http://www.plagiarism.org/plagiarism-101/what-is-plagiarism/

Опубліковано у Університет. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.