Без коментарів:
“Коли влітку 1942 р. гітлерівське керівництво зрозуміло, що війна не закінчиться так швидко, як вони того прагнули, тоді в хід було пущено активну пропаганду серед населення, і найважливішим фронтом у цій справі ставала періодична преса. Зважаючи на це, для видання окупаційної преси було розроблено спеціальні методичні підходи, які використовувалися з метою пропаганди серед українського населення.
Не менш важливим аспектом у виданні періодичної преси були також кадри. У перші ж місяці фашистської окупації німецька адміністрація залучала до роботи в газетах і часописах переважно тих українських журналістів, хто в період правління Радянської влади не зміг, за тих чи інших обставин, реалізувати свої професійні і творчі здібності. Серед них С. Горевалов, С. Квіт, І. Крупський, В. Лизанчук, А. Москаленко, М. Нечиталюк, М. Присяжний та багато інших”.
(Салата О.О. “Формування німецького інформаційного простору в Рейхскомісаріаті України та в зоні військової адміністрації /червень 1941 – 1944 рр./”. Монографія. – Донецьк: Норд-Прес, 2010).