Національний університет «Києво-Могилянська академія» – це не лише український заклад вищої освіти з найбільшою історією, заснований 1615 року. Він також відіграв роль експериментального майданчика, на якому апробувалися практично всі інновації вітчизняної вищої освіти після здобуття незалежності 1991 року.
Тут слід згадати вступне тестування, яке пізніше стало зразком для теперішнього ЗНО, перші бакалаврські, магістерські та PhD програми, дві робочі мови, перший студентський job-центр, перший центр забезпечення якості освіти, перша політика доброчесності, реальне студентське самоврядування, відсутність корупції та багато іншого. Також інституційна участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. Тобто наш університет не лише пропонує інновації в освіті. Він посідає лідерські позиції на національному рівні, виступаючи агентом суспільних змін.
У 2001 я прийшов працювати до НаУКМА з метою заснування Могилянської школи журналістики. Наступного 2002 року, коли ми розпочали міжнародний проект п.н. «Центр медіареформ» і закупили перше професійне обладнання для студій, університетське радіомовлення одержало нове дихання. Дотепер це найкраща школа журналістики в Україні, яку очолює наш випускник Євген Федченко.
Після цього я став деканом новоствореного факультету соціальних наук і соціальних технологій і пізніше, 2007 року, був обраний президентом НаУКМА. Звичайно, президент університету безпосередньо не бере участь в усіх успішних проектах свого закладу. Однак деякі найбільш важливі з них стали політикою нашого університету, я приділяв ним особливу увагу і тому я маю право згадати їх у своєму звіті.
Насамперед, це Консорціум з університетської автономії, який я очолював у 2005-2010 роках. Окрім НаУКМА, до нього входили приватний Університет економіки і права «Крок» (Київ), УКУ та ЛНУ ім. Івана Франка (Львів), також національні класичні університети Харкова (ХНУ ім. Василя Каразіна), Дніпра (тепер – ДНУ ім. Олеся Гончара), Донецька (тепер – ДонНУ ім. Василя Стуса у Вінниці) та Чернівців (ЧНУ ім. Юрія Федьковича). Ми розробили концепцію всебічної університетської автономії (академічної, фінансової, організаційної) і популяризували інституційну автономію в Україні.
Потім ця концепція лягла в основу законопроекту «Про вищу освіту», над яким у складі робочої групи ми працювали, головним чином 2012 року, на базі Київської Політехніки. Боротьба Могилянки за реформування вищої освіти, зокрема за цей закон – ціла епоха нашої новітньої історії. Про це можна прочитати в моїй статті «Higher Education in Ukraine in the Time of Independence: Between Brownian Motion and Revolutionary Reform».
Заснування надзвичайно успішної та унікальної Докторської школи ім. Родини Юхименків у 2008 році також відносилося до політики НаУКМА. Від початку цей проект очолювали Володимир Моренець і Михайло Винницький, навколо нього створилася яскрава могилянська команда. Свою назву Докторська школа одержала завдяки підтримці українського канадського мецената Олександра Юхименка, за допомогою якого 2013 р. був створений відповідний ендавмент. У цих подіях я брав безпосередню участь. Сьогодні Докторську школу ім. Родини Юхименків очолює наша випускниця Людмила Криворучка.
У 2009 році були засновані могилянські англомовні рецензовані електронні журнали, серед яких дуже розвинулися й регулярно виходять Kyiv-Mohyla Humanities Journal та Kyiv-Mohyla Law and Politics Journal. Причому перший уже входить до індексування у Web of Science та Scopus, а другий вже на шляху до цього. Багато хто в нашому університеті тоді не бачив причин засновувати власні англомовні рецензовані видання, тому мені доводилося переконувати колег, але тепер усі погодилися з перспективністю такого підходу.
Обставини режиму Віктора Януковича підштовхували нас до ведення альтернативної національної гуманітарної політики. Тому, наприклад, у 2010 році я публічно закликав освітян протестувати проти призначення Дмитра Табачника. Пізніше, у відповідь на офіційне заперечення Голодомору, 2011 року в НаУКМА була перекладена і видана книжка стенфордського професора Нормана Наймарка «Геноциди Сталіна». Вона широко популяризувалася в Україні за участю самого автора. Того ж року побачила світ книга «Час дешевого клоуна (Українська освіта: випробування горе-реформами)», в якій, окрім моїх, були опубліковані тексти В’ячеслава Брюховецького, Володимира Моренця, Володимира Панченка та Андрія Мелешевича.
На час мого президентства припало багато викликів, пов’язаних з намаганнями обмежити права Могилянки, або зазіханнями на наше нерухоме майно. Тому в різний спосіб, у т.ч. через суд, нам вдалося відстояти свої права на приміщення корпусу № 7, в якому донедавна знаходилися Британська Рада і Гете Інститут, Будинок настоятеля, Будинок братських келій, гуртожиток у Ворзелі. Також у 2012 році ми повернули собі кошти державного замовлення, яких нас намагався позбавити тодішній міністр освіти. Наступного 2013 року – також через суд відстояли своє право на перехресний вступ.
Всі могилянські підрозділи працювали дуже професійно, ключову роль відіграв юридичний відділ, очолюваний Світланою Сироткіною. Наші інтереси в судах представляв випускник правничого факультету Андрій Гук. Зокрема перемогу над мерією Києва, очолюваною Леонідом Черновецьким, ми здобули після трьох років судових розглядів за два наших історичних будинки. Після цього, через проект співпраці з бізнесом п.н. Bionic University, був врятований корпус Братських келій, який тепер використовується для розвитку Факультету інформатики.
Моє призначення на посаду міністра освіти і науки України відбулося 26 лютого 2014 року через схвалення Майданом. Протягом двох років моєї каденції зокрема був прийнятий уже згаданий мною Закон «Про вищу освіту» (2014), закон «Про наукову і науково-технічну діяльність» (2015). У МОН працювала ціла команда могилянців. З імплементацією Закону «Про вищу освіту» у 2014-2016 роках можна ознайомитися з моєї публікації Chapter 1 – Implementing Ukrainian Law in Higher Education: Successes and Challenges.
Були ліквідовані різні корупційні схеми, почали запроваджуватися принципи всебічної університетської автономії, з окупованих територій були евакуйовані та переміщені в інші регіони 16 університетів, Україна приєдналася до європейської програми «Горизонт 2020» зі знижкою 95%. Міністерство передало НаУКМА гуртожиток і корпус на вулицях Глазунова і МакКейна, Кабмін виділив перші 50 мільйонів гривень на реставрацію Староакадемічного корпусу.
У 2016 році я заснував перший в Україні Центр забезпечення якості НаУКМА, який зараз надзвичайно успішно функціонує під керівництвом нашої випускниці Ольги Бершадської. У Могилянці були створені власна онлайн система для регулярного опитування студентів, нова система підвищення кваліфікації викладачів (важливу роль у цій справі відіграла ще одна наша випускниця Наталя Старинська), були зроблені інші досягнення, які зараз рекомендуються в якості прикладів для інших українських закладів вищої освіти зусиллями Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Як голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (2019-2021), я займався створенням сучасної системи забезпечення якості вищої освіти, унікальної онлайн системи для проведення акредитаційних процедур, що не має аналогів у світі, розробкою політики академічної доброчесності, інтеграцією України до Єдиного європейського простору вищої освіти, започаткуванням незалежного міжнародного рецензування діяльності Агентства та ін. Про виклики та успіхи Національного агентства можна довідатися з Річного звіту за 2020 рік та зокрема моєї передмови до нього.
У зв’язку з викликами пандемії COVID 19, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти першим у світі почало масову онлайн акредитацію освітніх програм, зокрема дистанційні експертні візити. Тому влітку 2020 році ми вже консультували відповідні Агентства Великої Британії та Саудівської Аравії.
Могилянці Михайло Винницький, Костянтин Крамаренко, Микита Євстіфеєв, Тетяна Антонюк, Леся Пізнюк, Наталя Дем’янчук, Надія Бурсак, а також могилянські експерти і члени галузевих експертних рад зробили величезний внесок у становлення Національного агентства. Запорукою успіху та інституційної спроможності цього проекту стали професійна команда, яку об’єднують спільні цінності, та довіра освітян.