Дослідження дає відповідь на питання про доходи викладачів, їхній кар’єрний ріст, навантаження, наукову роботу, порушення їхніх прав, можливості впливати на прийняття рішень. Викладацькі доходи
Як показало опитування, 43% українських викладачів отримують дохід менше 3000 грн (при цьому середня зарплата у травні 2013 року склала 3338 грн). Всього 16% викладачів отримують дохід вищий за 4500 грн.
Жінки-викладачки заробляють менше за викладачів-чоловіків. Вищий за 4500 грн дохід отримують 23,9% чоловіків і всього 12% жінок.
Дохід викладача варіює залежно від наукової галузі. Найбільше отримують представники ІТ спеціальностей, з яких майже третина заробляє більше 4500 грн. За ними йдуть економісти і правники. Відсоток тих, хто отримує понад 4500 грн, найменший серед викладачів-природничників – лише 12%.
80% викладачів живуть лише за рахунок зарплати у своєму ВНЗ. Додатковий дохід найчастіше мають викладачі ІТ спеціальностей (38%), найрідше – технарі (15%) та природничники (8%).
Директорка Центру дослідження суспільства Інна Совсун прокоментувала: “Вкрай низькі доходи українських викладачів та мала частка тих, хто має додаткові джерела доходів, створюють умови для поширення корупції. Безперечно, проблему не можна вирішити простим підняттим зарплат, проте варто розуміти, що без покращення матеріального становища викладачів очікувати на позитивні зміни у вищій школі не доводиться.”
Демократичність вищої освіти
Опитування показало: 42% викладачів гадають, що неефективне керівництво на рівні ВНЗ є однією з ключових проблем вищої освіти. Разом з тим, лише кожен п’ятий викладач вважає, що він має вплив на прийняття рішень на рівні свого університету. При цьому 71% викладачів задоволені роботою університетської профспілки.
Експерт Центру дослідження суспільства Єгор Стадний вважає: “Викладачі не сприймають профспілку як засіб впливу на політику університетського керівництва. Радше профспілкові відділення, на думку викладачів, покликані вирішувати побутові питання: розподіл путівок, виплати матеріальної допомогти тощо. Як на мене, це чітко вказує на низький рівень демократичності українських університетів, додатковим свідченням чого стала заборона проводити дане опитування у п’яти ВНЗ. За таких умов надання автономії окремим університетам з високою ймовірністю спричинить лише зростання влади університетської адміністрації.”
Аудиторне перевантаження
Середнє тижневе аудиторне навантаження українського викладача становить 18 годин на тиждень. Такий показник є у півтора-два рази вищим за норми, рекомендовані Американською асоціацією університетських професорів.
Попри найвище навчальне навантаження викладачів у Європі, МОН пропонує зробити його ще більшим, змінивши норми навантаження, закріплені у Наказі МОН № 450 від 7 серпня 2002 року.
Закритість та ізольованість
Дослідження показало, що 85% опитаних викладачів публікувались в Україні чи СНД, тоді як лише 17% мають публікації у країнах ЄС чи Північної Америки протягом останніх трьох років. Така ж тенденція простежується і щодо наукових конференцій. Конференції в Україні та СНД відвідують 93%, натомість на європейських та американських конференціях виступають лише 14 % опитаних. Лише 13% брали участь у тривалих (більше 3-х місяців) стажуваннях чи дослідницьких проектах за кордоном.
Також закритість університетського середовища проявляється на рівні окремих університетів: майже половина (48%) викладачів працюють в тому виші, який вони закінчували.
Інна Совсун підсумувала: “В публічному обговоренні реформи вищої освіти протягом останніх п’яти років викладачі практично не брали участі, на відміну від студентів, ректорів та політиків. Останні ініціативи міністерства – збільшення співвідношення викладач-студент, зростання навантаження – стали можливими тільки через це мовчання. Викладачам час зрозуміти, що ніхто, окрім них самих, не буде захищати їхні права.”
Контактні особи:
Інна Совсун, inna@cedos.org.ua, 067-502-5727;
Єгор Стадний, estadniy@cedos.org.ua, 096-905-5743
Повний текст дослідження: CSR – teachers – report – final