Центр забезпечення якості освіти Національного університету «Києво-Могилянська академія» був створений влітку 2016 року. Давній партнер Могилянки, ІТ компанія «Infopuls» технічно забезпечила початок його роботи. Центр має на меті забезпечити внутрішій контроль якості в університеті, співпрацюючи насамперед з Комітетом з якості Вченої ради (голова – Катерина Пічик), Навчально-методичним центром (керівник – Ольга Корольова) та різноманітними студентськими ініціативами, серед яких найцікавішу представляв Тарас Тарасюк. Ця діяльність поділяється на наступні основні складові частини:
- Оn-line опитування студентів, випускників, працедавців та викладачів.
- Участь у покращенні освітніх програм та бізнес-процесів у НаУКМА.
- Забезпечення принципів академічної доброчесності.
- Підвищення кваліфікації (професійний розвиток) викладачів.
Оскільки в Україні поки що зовсім не поширений досвід внутрішнього забезпечення якості, ми поступово формували цей перелік завдань. Це настільки непросто, що на початках його важко навіть правильно визначити. Адже наша пострадянська мовно-функціональна традиція переважно зосереджується на достатньо туманному визначенні «якість навчального процесу». Тому, виходячи з нагальних університетських потреб, у Києво-Могилянській академії термінологія була змінена в бік більш раціональної й усталеної в англійській мові практики, а саме було запроваджено два нових поняття: «якість навчання» і «якість викладання».
Оn-line опитування
Спочатку перед нами стояло завдання відновити регулярні студентські опитування перед кожною сесією стосовно якості навчальних курсів і якості викладання. Ще у 1990-х роках у Могилянці проводилися такі опитування на паперових носіях і вільно поширювалися по університету у зведених файлах. Тоді студентам було досить просто заповнити анкети з кількома запитаннями – й відразу віддати їх волонтерам. Тепер ситуація змінилися у глобальному вимірі, оскільки перехід на on-line опитування в усіх університетах світу призвів до різкого зменшення участі студентів. Тепер вони повинні знайти час і натхнення на персональну реєстрацію та заповнення відразу багатьох анкет з усіх предметів певної сесії.
На моє запитання про те, як краще можна було б залучати студентів до проведення таких опитувань, один з керівниць Європейської студентської спілки (ESU) Лія Майстер на симпозіумі у Брюсселі у червні 2017 року відповіла таким чином: по-перше, для того, щоб студенти не сприймали заклики до опитувань як спам, їхню увагу мають привертати самі викладачі, приділяючи для цього час на останніх парах під час власних курсів. По-друге, студенти мають відчувати, що їхня участь в опитуваннях впливає на ситуацію в університеті. Подібні ідеї ще раніше запропонувала завідувачка кафедри соціології, випускниця НаУКМА Анна Осипчук, вивчивши досвід наших партнерстких університетів Ґлазґо і Маастріхту. Вона готує анкети та інтерпретацію результатів цих досліджень.
Таким шляхом вирішила йти Києво-Могилянська академія – даючи час і можливість студентам реєструватися й відповідати на питання анкети на останній парі перед початком сесії. Тепер, згідно з «Положенням про освітній процес НаУКМА», on-line опитування стало частиною самого навчання. Вважається, що студент завершив курс тоді, коли він його прослухав, оцінив і склав іспит або залік. Важливо підкреслити, що тут немає примусу. Студенти визнають важливість регулярного опитування, розуміють, що в такий спосіб вони можуть впливати на якість Могилянки. Однак, як це не парадоксально, – часто не знаходять для цього часу. Також вони задають питання про дотримання анонімності. НаУКМА, зі свого боку, підкреслює, що таке опитування може і повинно бути лише анонімним. Воно має стати частиною академічної культури Києво-Могилянської академії для з’ясування реального стану справ, врахування позиції студентів (у т.ч. через відповіді на відкриті запитання), поширення позитивного викладацького досвіду, сприяння піднесенню академічної якості університету. Оn-line опитування в НаУКМА було підтримано Посольством Чеської республіки в Україні.
Після запровадження студентського on-line опитування (ІОЦ, Олександр Костюк) ми вивчили думки випускників і працедавців про якість випускників НаУКМА, після якого розгорнулася ціла дискусія про необхідність запровадження «могилянського стандарту soft skills». Такий стандарт мав би підтримуватися різними шляхами: через спеціальні освітні програми, за допомогою регулярних зустрічей студентів з успішними випускниками, через спеціальний дизайн всього навчального процесу. Тут можна згадати унікальну в Україні й надзвичайно успішну програму «Профі +», створену випускницею НаУКМА Валерією Казадаровою та керівницею напряму роботи з випускниками Наталею Шумковою, а також різноманітні курси, що їх постійно організовує Центр працевлаштування. Атмосфера свободи, Liberal Arts Education, інтернаціоналізація, відсутність корупції, спеціальна увага до опанування англійської мови також в комплексі формують різноманітні навички успішності могилянських випускників.
Академічна якість, репутація і доброчесність
Відкритість до сприйняття позитивного міжнародного досвіду завжди було частиною політики Києво-Могилянської академії. Тому Центр забезпечення якості навчання провів в університеті надзвичайно цікаві й корисні семінари, присвячені зовнішньому забезпеченню якості (на національному рівні) у Великій Британії та Чеській республіці, спираючись на підтримку, відповідно, British Council та Посольства Чеської республіки в Україні. Обидві країни мають власні відповідники українського Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Також за допомогою канадського MacEwan University, ще одного давнього партнера НаУКМА, ми ознайомилися з досвідом подібного органу провінції Альберта – Campus Alberta Quality Council. Всі ці організації працюють на засадах свободи від політичних втручань, професійної незалежності й доброї репутації. Вони дбають про прозорість і тяглість усіх ідей та процедур, на яких ґрунтується забезпечення якості освіти.
На жаль, подібні риси не характеризують НАЗЯВО, у складі якої продовжують працювати особи, що не змогли пояснити наявність у їхніх публікаціях значних текстових запозичень без посилань. Дотримання правил академічної доброчесності також належить до завдань Центру забезпечення якості. Києво-Могилянська академія має політику, практику і судові кейси стосовно боротьби проти плагіату та інших проявів академічної недоброчесності. Цього року НаУКМА застосувала спеціалізоване програмне забезпечення від компанії StrikePlagiarism (від Центру куратором цієї апробації була Тетяна Антонюк). Оскільки в сучасній Україні академічний плагіат набув величезного розмаху, а вітчизняне пострадянське законодавство і судова практика взагалі його не розпізнають, було вирішено підготувати відповідні зміни до ряду українських законів, присвячених захисту інтелектуальної власності (тобто не лише до власне освітянських).
Через специфічний досвід розгляду подібних справ у судах, цього року НаУКМА навіть змінив своє Положення на цю тему, переважно послуговуючись визначенням «академічна доброчесність» й уникаючи терміну «плагіат». Адже, на думку представників української юстиції, академічне середовище неспроможне самостійно визначати плагіат, це може робити лише суд. Спираючись на сучасне ставлення до плагіату та інших порушень принципів академічної доброчесності у світі, НаУКМА не погоджується з такою позицією. Американська фундація National Endowment for Democracy підтримала напрям захисту академічної доброчесності в діяльності Центру забезпечення якості НаУКМА.
Підвищення кваліфікації
Києво-Могилянська академія дійшла висновку, що забезпечення якості й підвищення різноманітних соціальних компетентностей студентів неможливе без відповідного підвищення кваліфікації викладачів. З ініціативою запровадити таку сучасну систему професійного розвитку виступила випускниця НаУКМА Наталя Старинська. Цього ж року програма «Профі +» організувала першу літню школу (Валерія Казадарова, Михайло Винницький, Наталя Шумкова) для викладачів з розвитку їхніх викладацьких навичок. Ця літня школа мала великий успіх і багато позитивних відгуків. На черзі – створення власної могилянської системи підвищення кваліфікації (teaching skills) викладачів під керівництвом Наталі Старинської та проведення зимової школи для викладачів (soft skills) від «Профі +». Насправді завдання обох проектів перетинаються, навіть подекуди збігаються, вони посилюють один одного. На жаль, національна система підвищення кваліфікації зовсім не відповідає потребам сьогодення. Вона потребує суттєвого перегляду і реформування.
Згаданий уже MacEwan University, за допомогою керівника Центру українських ресурсів та розвитку (URDC) Юрія Конкіна, надав нам можливість ознайомитися з успішним канадським досвідом професійного розвитку викладачів через регулярні тренінги, що здійснюється в рамках діяльності їхнього Centre for the Advancement of Faculty Excellence (CAFE). Також завдяки цій партнерській підтримці цього року я взяв участь у 32 річному Great Teachers Seminar in the Canadian Rockies. Такі підходи у підвищенні кваліфікації коли університетські викладачі вчаться один в одного, Києво-Могилянська академія ще тільки буде розвивати. Міжнародний благодійний фонд Відродження (Сороса) уже підтримав нову концепцію підвищення кваліфікації у Могилянці. Також у продовження нашої багаторічної плідної співпраці, Центр українських ресурсів та розвитку MacEwan University цього року організовує в Україні навчання тренерів з професійного розвитку для НаУКМА та УКУ.
Європейські тренди
Влітку цього року я взяв участь у University Rankings and Quality Assurance Symposium, що проводився у Брюсселі. Особливу цікавість стосовно забезпечення якості освіти викликали кілька виступів, серед яких – презентація директорки Європейської асоціації забезпечення якості (ENQA) Марії Кело. Вона підкреслила, що не зважаючи на певну подібність мети (якість вищої освіти) і в застосуванні (ця інформація використовується студентами, тими, хто впливає на академічну політику та іншими стейкхолдерами), завдання забезпечення якості та рейтингування університетів суттєво різняться між собою. Переважно вони мають відмінні цілі, методології, беруть до уваги різні чинники і навіть інакше визначають якість.
Система забезпечення якості зосереджується на стандартах, дбає про підвищення якості всіх ВНЗ у рамках системи, прагне донести незалежну й достовірну інформацію про якість освітніх програм та інституцій до всіх потенційних споживачів. Поруч з тим, до завдань університетських рейтингів зазвичай входить визначення досконалості, забезпечення інформацією (не зовсім зрозуміло якою і кого саме), проголошені цілі рейтингування часто невизначені, а наслідки до кінця не зрозумілі. Медіа інтерес тут безпосередньо пов’язується з комерційним інтересом. А також ці рейтинги не сприяють підтримці якості.
Якщо університетські рейтинги більше фокусуються на дослідженнях, то агенції забезпечення якості – на якості навчання і викладання. Якщо для перших важливі лише «найкращі» заклади вищої освіти, для других – усі інституції та програми. Якщо перші порівнюють університети один з одним, другі порівнюють заклади вищої освіти з існуючими стандартами і критеріями. Перші працюють в режимі статус-кво, натомість метою других є допомога в зростанні якості. Перші складаються доволі короткими текстами і мовою, доступною широкій публіці, другі пишуться довгими текстами складною експертною мовою.
Хоч університетські рейтинги та продукція агенцій із забезпечення якості мають різну природу, завдання і не можуть замінюватися один одним, зазначає Марія Кело, останнім часом спостерігається тенденція конвергенції обох підходів. Для їхнього розвитку важливо враховувати пріоритети Єдиного європейського простору вищої освіти (EHEA), куди входять підвищення якості, інформаційне забезпечення всіх можливих споживачів про всі заклади вищої освіти, першочергова орієнтація на студентів і результати навчання, а не на дослідження, також сприяння працевлаштуванню.
Пропозиції Марії Кело також стосувалися підвищення значення U-Multirank, оскільки європейський рейтинг має відігравати більш специфічну роль у порівнянні з провідними глобальними університетськими рейтингами. Вона згадувала про покращення інформації стосовно того, чим саме він займається, у ньому має відбиватися незалежний механізм забезпечення якості, він має бути скорочений і спрощений для кращого сприйняття широкою публікою та зручності й наочності у застосуванні. Також важливо створити спеціальну бізнес-модель для функціонування U-Multirank.
У розвиток цих ідей виступив координатор U-Multirank Ґеро Федеркайл. За його словами, U-Multirank є інструментом прозорості, що має на меті подолати недоліки найбільш популярних глобальних рейтингів через врахування різноманітності (до U-Multirank включаються заклади вищої освіти з різними місіями і профайлами; тобто мова йде не про створення єдиної рейтингової ієрархії, ліги «кращих з кращих», а про врахування відмінних досягнень різних ВНЗ). Це здійснюється через порівняння закладів подібного типу з метою забезпечення бенчмаркінгу для університетів і допомоги студентам зробити свідомий вибір. Тому U-Multirank рейтингує університети за п’ятьма різними категоріями, не зосереджуючись лише на міжнародних дослідницьких університетах.
Це всеосяжний предметний рейтинг, що включає в себе 1.499 університетів з 99 країн світу, 1.200 з яких представляють повну комплексну інформацію про себе. Всього 3.500 факультетів і департаментів, у т.ч. з 10.000 освітніми програмами, розподілені між 13-ма предметними рейтингами. Також 100.000 студентів взяли участь у дослідженні про задоволеність власним навчанням.
В оцінювання включаються різні джерела даних. Це самооцінювання на інституційному і предметному рівнях, включно з інформацією про персонал, студентів, доходи, міжнародну та регіональну орієнтованість закладів вищої освіти; результати вивчення думок студентів стосовно предметів, інституцій, їхнього навчального досвіду; нарешті бібліометрична інформація і дані про патенти. Інформація про якість мають найвищу пріоритетність. Тут враховується співпраця із стейкхолдерами, проводиться вбудований у різноманітні опитування збір даних, здійснюється безпосередній зворотній зв’язок з інституціями та перевірка зібраної інформації.
Відповідаючи на питання, Ґеро Федеркайл казав про те, що U-Multirank поки не планує враховувати думку медіа про університети, він відкритий до співпраці з національними рейтингами, не проти того, щоб на національному рівні додавалися якісь питання студентам. U-Multirank буде концептуально змінювати студентські опитування від інформації про задоволеність послугами в бік задоволеності досвідом. Ведуча симпозіуму Марік ван дер Венде підкреслила, що U-Multirank – це важливе джерело інформації для Єврокомісії у сенсі розуміння, що саме треба робити для розвитку європейських університетів.
Важливою була презентація Лорана Дюпаск’ера п.н. «Глобальне дослідження щодо значення університетів для працевлаштування та рейтинг 2016 року». Він представляє HR компанію, що опікується зв’язками великих працедавців з університетами. Причому клієнтами виступають саме ці великі компанії. Вони самі фінансують в університетах спеціальні тренінги із soft skills. Це дослідження збирає точки зору від 4500 до 6000 рекрутерів з найбільших компаній у 23 країнах (2016). У них запитують про те, що треба шукати в університетах, а також які ВНЗ, на їхню думку, дають найкращих «готових до роботи» випускників. Опитування не звертає увагу на суто наукові досягнення. Лоран Дюпаск’ер наголошує, що така інформація все більше цікава не лише великим компаніям-працедавцям, але також освітнім і державним установам, студентам і випускникам.
Зокрема у відповіді на питання: «Які критерії Ви враховуєте, коли вибираєте, випускників яких ВНЗ Ви готові взяти на роботу?», професійні рекрутери, які співпрацюють з університетами, назвали їх у такій послідовності: просунутість університету в певній галузі, попередній досвід співпраці з випускниками, репутація університету, підготовка «готових працювати» випускників, результати університетських рейтингів, якість засобів для проведення наукових досліджень, зв’язки з компаніями, якість викладацького складу, міжнародне представлення.
Лоран Дюпаск’ер згадував концепцію «університетів-брендів» (бутіків), казав про те, що ВНЗ повинні визначитися з відповіддю на запитання: вони виховують дослідників чи хочуть підготувати своїх студентів до ринку праці? Це відоме протиріччя, що, мабуть, і не потребує “остаточного розв’язання”. Все залежить він політики університету і комплексності відповідей на обидва питання. Марік ван дер Венде пригадала, що Єврокомісія дивиться на вищу освіту також як підготовку до життя в демократичному суспільстві та відзначила особливо важливу роль міждисциплінарності в організації навчального процесу та проведенні наукових досліджень.
В сучасній Україні важливо гармонізувати зовнішнє і внутрішнє забезпечення якості університетів, а також розвивати їх в контексті термінів і концепцій Єдиного європейського простору вищої освіти.
Сергій Квіт,
директор Центру забезпечення якості освіти
Національного університету «Києво-Могилянська академія»
липень 2017 р.