Не лише дистанційне, змішане чи повернення до аудиторного навчання: Києво-Могилянська академія потребує ще більшої гнучкості в організації освітнього процесу

Дистанційне та змішане навчання – це ті дві форми організації освітнього процесу, які зараз найбільше «на слуху». Передусім не тому, що вони перемогли внаслідок природньої конкуренції чи якихось професійних дискусій. В умовах пандемії коронавірусу освіта ніби сама собою перемістилася онлайн, оскільки ніхто насправді не мав ніякого вибору.

Не заважаючи на те, що після необхідного вакцинування членів  університетських громад, заклади вищої освіти в усьому світі повертаються до аудиторного навчання, все вже ніколи не буде так, як раніше. Тому для збереження лідерських позицій НаУКМА, нам необхідно добре розуміти нові реалії вищої освіти.

Дистанційні форми освіти у контексті пандемії коронавірусу

Від самого початку, дистанційне навчання за допомогою Інтернету розглядалося зокрема з погляду економічної привабливості для університетів. Однак такий підхід не витримував критики з погляду належного забезпечення якості. Тому пізніше дистанційні форми переважно знайшли своє застосування в рамках концепцій «суспільства, що навчається» (learning society) та «освіти впродовж життя» (lifelong learning).

Відповідно, до головних завдань сучасних закладів вищої освіти відносять навчити своїх студентів учитися: мова йде про підготовку випускників не до їхньої «першої, а шостої роботи»,[1] тобто до тих робочих місць, потреба в яких ще навіть не сформувалася на ринку праці. Києво-Могилянська академія завжди була тут успішною: вже у 1990-х роках ми побачили, що працедавці спочатку звертали увагу на могилянський диплом, а вже потім власне на професію наших випускників.

Дистанційне навчання передбачає можливість інтерактивної взаємодії викладачів і студентів на різних етапах навчання і самостійну роботу з матеріалами інформаційної мережі. Вважається, що цей підхід дозволив подолати недоліки заочного навчання.[2] Хоч обидві форми здобуття освіти подекуди продовжують  сприйматися синонімічно. Стаття 49 Закону України «Про вищу освіту» передбачає ширший перелік: інституційну освіту (очну, включно з денною і вечірньою, заочну, дистанційну, мережеву), а також дуальну освіту.

Слід звернути увагу на те, що тепер, коли батьки наших студентів протестують проти перекосу в бік дистанційних форм організації освітнього процесу, вони також певною мірою проводять аналогію із заочним навчанням, якого в НаУКМА ніколи не було. Оскільки на першому місці в Могилянці завжди була не економічна вигода, а якість освітніх послуг.

Іноді дистанційну освіту відрізняють від онлайн освіти, маючи на увазі, що в першому випадку йдеться про інституційну відповідальність за її якість, а в другому – про відкриті можливості для кожного здобувати ті освітні продукти (у т.ч. навчальні курси), які знаходяться вільному доступі.

В той же час, змішане навчання (blended learning) поєднує особливості традиційної аудиторної форми організації освітнього процесу й технологічно просунутого дистанційного навчання. Його гнучкість втілюється в різних моделях.[3] Тут зокрема можна згадати звичайне аудиторне (face-to-face) навчання, ротацію (rotation), коли студенти можуть переходити від однієї форми до іншої під керівництвом викладача, або без нього (self-blended), ще online driver – повністю самокерована модель змішаного навчання та інші.

Сьогодні особливого значення набуває інституційна співпраця між якісними університетами на глобальному рівні. Це створення спільних навчальних курсів, освітніх програм, організація спільних регулярних і спонтанних заходів, цінних можливістю обмінюватися досвідом, дискутувати важливі професійні питання, формувати стійкі переконання і точки зору, обмінюватися результатами досліджень.

Мій перший досвід у цьому напрямі відноситься до 2006 року, коли я перебував у Коледжі телекомунікацій Університету Огайо за програмою ім. Фулбрайта. Тоді ми в Могилянській школі журналістики організовували спільні заняття з нашими американськими партнерами, використовуючи засоби відеозв’язку. Я включався у проведення спільних пар з американського боку.

Тоді підготовка таких заходів була досить проблемною хоча б з технічного боку, включно з необхідністю узгоджувати легальне програмне забезпечення. Пізніше, наприклад, у 2017 році, організація онлайн семінару для могилянських студентів-журналістів з японським режисером Огумою Ейджі з приводу його фільму про аварію на Фукусімській АЕС п.н. «Tell the Prime-minister», вже була набагато простішою.

Завдання для НаУКМА

В умовах, коли технології стають все більш доступними, а завдання вищої освіти все складнішими, нам слід звернути увагу на два завдання.

По-перше, це необхідність створення Центру дистанційного навчання (умовно), який би спирався на власну платформу. Це дозволило б Могилянці виступати з позицій Відкритого університету з можливістю надавати різноманітні освітні послуги онлайн (не лише з метою здобуття університетського диплому і не лише для українського споживача).

Також це б відкривало великі перспективи у співпраці з нашими зарубіжними партнерами стосовно створення нових навчальних курсів, освітніх програм та інших онлайн продуктів. Центр дистанційного навчання дозволив би нам сподіватися на відчутний економічний ефект й інтенсифікувати освітній процес в самому НаУКМА.

По-друге, повернення студентів в аудиторії після пандемії не буде такою простою справою. Адже в Могилянці навіть з’явилося поняття «кібер-фреші», що відноситься до студентів першого і другого року навчання, які майже не знали аудиторного навчання. Вони звикли вчитися онлайн з усіма супутніми особливостями організації свого побуту. Ця проблема пов’язана з давно назрілою потребою більш гнучкого ставлення до організації освітнього процесу на різних магістерських програмах.

Все це накладається на питання традиційних «нішевих» особливостей Могилянки як невеликого за габаритами якісного університету, що бачить свої переваги в добре організованому аудиторному навчанні. Це передбачає можливість безпосереднього спілкування з хорошими викладачами під час лекцій, плідної участі в семінарських та інших практичних заняттях, соціалізації в унікальній внутрішній культурі НаУКМА та персонального залучення до активного життя могилянської спільноти.

Тому організація освітнього процесу в НаУКМА в ближчому майбутньому буде пов’язана не просто з поверненням студентів і викладачів в аудиторії, але також з більш уважним ставленням до якості освіти з погляду нових ринкових викликів, застосування сучасних технологічних можливостей, збереження кращих могилянських традицій та врахування позицій усіх наших зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів.

[1] Чому якісна освіта має бути доброчесною? // Михайло Винницький: https://bit.ly/3dFVcMH

[2] Дистанційна освіта: http://vnz.org.ua/dystantsijna-osvita/pro

[3] What is Blended Learning? A Guide to Everything You Need to Know: https://elmlearning.com/blog/blended-learning-everything-need-know/

Опубліковано у Університет. Додати до закладок постійне посилання.